Повідомив — заробив | Як Україна захищає викривачів?

     Закон про захист прав викривачів набув чинності з січня 2020 року, а отже є обов'язковим до виконання і вивчення. Ми заздалегідь пишаємось тими, хто прочитає Закон про запобігання корупції повністю, але готові зекономити ваш час і поговорити про основні положення закону (і те, чому ми на нього чекали) загалом. Викривачі, європейські донори, захист інформації і конфіденційність, право на юридичну допомогу — все це наближає вас до безпечного і результативного повідомлення інформації.

Глобальний проєкт

     Захист викривачів є необхідною складовою антикорупційного проєкту, що розпочався у 2014 році, однак окрема стаття в законі та спеціальні положення щодо викривачів з'явилися лише восени 2019. Є причини для хвилювання? Можна не довіряти показникам Transparency International, і все ж, Україна стабільно не покращує показники протидії корупційній діяльності. Усе це попри існування структур контролю (НАБУ та НАЗК).

Рейтинг України у світі та коєфіцієнт видимості корупції. Джерело: Transparency International

    За успіхами України в антикорупційній діяльності слідкують європейські донори - організації, що мають представництва в Україні та надають професійні консультації (і моніторинг). Як з'явився закон про захист викривачів? Відповідність українського законодавства і політики європейським стандартам є вимогами ЄС до інтеграції України: загалом, цим і пояснюється схожість з найновішою ініціативою ЄС - Директивою про захист інформаторів 2019-го року.

     До появи єдиного стандарту для ЄС,  майже кожна країна-учасниця мала специфічно розроблений закон для інформаторів. Специфіка полягала у визначенні явища викривальництва та самих викривачів, їх прав на розголошення конфіденційної інформації, різноманіття каналів для передачі інформації тощо. Наразі Україна знаходиться у подібній ситуації, маючи у законі щодо викривачів невідповідності аналогічним положенням європейського закону.

  Що зараз регулює закон про протидію корупції? Від заборони отримання подарунків держслужбовцями до моніторингу чинної антикорупційної політики, етичних настанов для держслужбовців та схеми отримання/реагування на повідомлення викривачів. Згадується і про регулювання конфлікту інтересів, ефективність якого є під питанням.

Викривальництво

        Часто викривачі (з англ. whistleblowers) є єдиним шансом отримати інформацію про корупційні схеми, які не виявив зовнішній аудит і приховали держслужбовці. За українським законодавством, викривач є фіз. особою, що переконана у достовірності інформації і повідомляє про корупційну чи пов'язану з корупційною діяльність. Одержати таку інформацію викривач може внаслідок професійної діяльності, яку він проводить у підприємстві, про яке надає інформацію (сюди належить навчання, стажування, професійна консультація, надання послуг на тимчасовій основі). 

         Як повідомити про порушення? Викривач може надати інформацію до державних антикорупційних органів України через гарячі лінії зв'язку, спеціальні поштові скриньки або інші види онлайн-зв'язку. Окремі лінії для повідомлення про правопорушення можуть мати і великі держпідприємства, у такому випадку вони належатимуть до внутрішніх каналів повідомлення.

     Внутрішні - це які? За законом, інформаційні канали поділяються на внутрішні, регулярні та зовнішні, а обирати зручний канал зв'язку може сам викривач. Внутрішніми є лінії зв'язку підприємства, регулярними ті, що організовані державою, а зовнішніми - всі, що роблять інформацію публічною.

     Можливість вибору є обмеженою аналогічно до європейського закону: першочергово викривач забов'язаний використовувати внутрішні канали зв'язку, а надати інформації розголосу через ЗМІ або третіх осіб він чи вона зможе в окремих випадках (є підстави для недовіри офіційним каналам, викривачу погрожують тощо).

Які права має викривач?

- Право на анонімне звернення. Інформація про викривача у будь-якому випадку залишається конфіденційною, однак він/вона може не залишати персональні дані для зворотнього зв'язку. 

- Право на зворотній зв'язок. Призначені особи забов'язані надати викривачу інформацію про розгляд його заявки протягом 15 днів - швидше, ніж в аналогічних вимогах до викривальництва в ЄС. 

- ВАЖЛИВО: право на справедливу компенсацію. Якщо викривач був звільнений з посади, він мусить бути поновленим. Якщо були грошові збитки, вони мусять бути відшкодованими - працедавець не може самостійно обирати спосіб компенсації, обмежуючи її до виключно грошової. Компенсація надається також родичам викривача, якщо вони зазнали збитків.

- Право на безкоштовну юридичну консультацію і допомогу, або відшкодування витрат на вже залучених юристів. До 2019 року така можливість існувала лише у декількох країнах ЄС. 

Викривальництво - це робота

   Український закон є дійсно особливим - викривачі зможуть отримувати винагороду за надану інформацію у розмірі 10%. Принциповою позицією Директиви ЄС є відсутність винагороди для викривачів, оскільки вони мають керуватися лише намірами відновити справедливість та діяти заради суспільного, а не особистого блага (що суттєво знижує кількість неправдивих позовів та формує позитивне ставлення до викривачів у суспільстві). Натомість, у США викривачам пропонують винагороду у розмірі від 10 до 30% від скоєного шахрайства, що суттєво мотивує викривачів до співпраці.

    Про ефективність українського підходу говорити зарано, однак цікаво: яку реальну суму може "заробити" викривач? До 14 мільйонів гривень, або 3000 мінімальних зарплат на момент повідомлення інформації.

На що схожий?

  Європейська директива про захист інформаторів є наразі найкращим розробленим законом, що чітко окреслює права викривачів. Зразок є, а отже, є і пропозиції для покращення українського закону. Що не збігається з європейським стандартом?

- Сфера застосування. Український закон спрямований суто на антикорупційну діяльність, тоді як європейський дозволяє викривачам подавати інформацію про порушення прав людини, дискримінацію, шкоду екології та інше. 

- Сфера дії. Закон про викривачів охоплює лише державні структури, а європейський - державні і приватні, що мають більше ніж 50 співробітників. Обмеженість дії закону означає, що велика кількість викривачів потенційно не доповідатиме не лише про заподіяну їм особисто шкоду, а і про корупційні схеми у компаніях.

- Відсутність забов'язання щодо повідомлення про надану викривачем інформацію персони, якої стосується звернення. Не лише викривач має право на доступ до інформації, а і той, кого звинувачують - в українському законі про це не згадується.

- Захист інформатора.  За українським законом інформація про викривача може стати публічною (або розкритою визначеному колу осіб), про що він повідомляється упродовж 18 днів. Викривач не бере участь в обговоренні, відповідно, його конфіденційність залишається під питанням. 

- Захист даних. Закон про захист персональних даних захищає викривача, однак його анонімність може бути під загрозою. Хто, яким чином, скільки днів обробляє інформацію, і що стається з нею після - все це пояснено у законах Австрії, в українському наразі ні.

  Не ідеальний, але багатообіцяючий - таким є наразі закон про захист викривачів. Говорити про важливість викривачів і їх інформації важливо тут і зараз (і всюди), тому сподіваємось, що новий закон сприятиме формуванню позитивного ставлення до викривальництва в Україні.

Зображення, використані у цій статті, належать
  Vectors by Vecteezy 
Компанія
Продукти
Рішення
Послуги
Ресурси
Інформаторам
Етиконтроль (етичний контроль) - це програмне забезпечення для реєстрації анонімних повідомлень та організації роботи з викривачами корупції, корпоративного шахрайства та інших порушень ділової етики, а також для автоматизації службових перевірок та внутрішніх розслідувань.
Корпоративні дослідження
Антишахрайські програми
Кодекси етики
Комплаєнс програми
Copyright © 2014-2019 Ethicontrol, LLC Усі права захищені.
Оцінка корупційних ризиків